Вы доверите астматику-врачу
Исцеление от этого недуга?
О беззубом стоматологе молчу,
В трудный час не нужно вам такого друга.
Вы поверите урокам бедняка
О путях приобретения богатства?
В казино пойдёте, чтоб наверняка
Вам избавиться от карточного рабства?
Косметолог вам понравится в прыщах?
Диетолог толстый, нервный психиатр?
Парикмахер с «непрокрасом» в волосах
И чахоточного вида фтизиатр?
Мой ответ на все вопросы будет «нет» –
Глупо воду пить из грязного колодца.
В каждой сфере для меня авторитет
Тот, кто Землю сотворил, луну и солнце…
У Него – глаголы жизни, Он – «Я есмь».
Он такой, каким Себя и называет.
И не важно, сотня лет вам или семь, –
Счастлив тот, кто путь свой Богу доверяет.
P. S.
Человек любой – всего лишь человек,
Даже в статусе Монтеня и Хайяма.
Мудрость Господа – есть истина вовек,
Без погрешностей и толики обмана.
Татьяна Дементьева.,
г. Стрежевой, Россия.
Моя встреча с Господом произошла в 1995 году. Это событие изменило и меня, и всю мою жизнь. Здесь я с одной целью - нести благую весть. сайт автора:личная страница
Прочитано 2619 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
